33028, м. Рівне, вул. Замкова, 29

10-08-2016

Символи державності України та історія їх створення


24 серпня 2016 року народ України святкує 25-ту річницю національного свята нашої державності – День незалежності України. З цією метою нагадаємо основні символи державності України та історію їх створення.

 "Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України."

Стаття 20, розділ 1 Конституції України:

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Стаття 20, Розділ І Конституції України:

Жовто-блакитні кольорисимволізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворящого Хреста. Із часів навали татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковному оздобленні, на гербах українських міст. Майже всі герби міст України обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII сторіччя полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялись із блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносились хрест, зірки, зброя, зображення  святих.

Малий Державний Герб України.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб  України).

Стаття 20, Розділ І Конституції України:

Із самих давніх часів тризубець шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення археологи зустрічали в багатьох пам'ятках культури, датованих першими сторіччями нашої ери. Він відомий серед народів Сходу й Середземномор'я з давніх часів, на українських землях – із другого сторіччя. Існує до 30 теорій походження й значення тризубця (сокіл, якір, символ триєдності світла й т.п.). Тризубець, родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі. Перше згадування в літописах про ці знаки відноситься до X сторіччя. Посли київського князя Ігоря (912 – 945 рр.) при складанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубцями. Із часів Київської Русі тризубець стає великокнязівським знаком - його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Київський князь Володимир Святославович (980 – 1015 рр.) чеканив тризубець на монетах, де на одній стороні зображувався портрет князя, а з іншого боку – тризубець і напис: “Володимир на столі, а це його  срібло».Тризубець символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, єдність Божественних, Батьківських і Материнського – священних початків, трьох природних стихій - повітря, води й землі. У грудні 1917 року Українська Центральна Рада прийняла тризубець як герб УНР. 1 березня був проголошений закон про герб, а 22 березня 1919 року був викладений опис герба із тризубцем як головним його елементом. З 22 січня 1919 року згідно із законом тризубець увійшов у крайовий герб Західної області. Залишався він і головним елементом герба гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії. Уперше конституційно тризубець був оформлений як державний герб у травні 1920 року Всеукраїнською Національною Радою, а в другий раз – 1 жовтня 1920 року спеціальною Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української держави.
В 1939 тризубець став державним гербом Карпатської Русі, що проголосила незалежність після розпаду Чехословацької республіки.

   19 лютого 1992 року Верховна Рада України постановою "Про Державний герб України» затвердила тризубець як малий герб України й головний елемент великого Державного Герба.


 Держаний Гімн України.

"Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України."

Стаття 20, Розділ І Конституції України:

06 березня 2003 року Верховна Рада України схвалила Закон України «Про державний гімн України».

Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета й приспіву пісні Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. Цей закон підтримали 334 народних депутата, проти висловилися 46 з 433, які зареєструвалися для голосування. Із прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України придбала завершений вид.
Створення українського гімну датується початком осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому призначено було стати національним і потім і державним гімном українського народу. Цей вірш дуже швидко поширився в українофільських колах, що об’єдналися у спільноти. Але вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюдинів» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Уперше вірш П.Чубинського було опубліковано у львівському журналі "Мета", 1863, № 4.Один з релігійних діячів, батько Михайло (Вербицький), відомий і як композитор, перейнявся ідеєю вірша й написав музику для нього. Уперше надрукований в 1863 році, а з нотами – в 1865-м, добуток став гімном у 1917 році.
В 1917 – 1920 році "Ще не вмерла Україна" не був законодавчо затверджений як єдиний державний гімн. Виконувалися й інші гімни.
15 січня 1992 року музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що було зафіксовано й у Конституції України. Але тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України затвердила Закон України  «Про Державний Гімн України».Із
прийняттям цього закону було завершене формування Статті 20 Конституції України. Слова Національного гімну на музику М.Вербицького,тепер затверджені  законом.

Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
 І покажем, що ми, браття, козацького роду".